До дня матері

Дорогі читачі.

Трохи із запізненням (як і все, що ми робимо для матерів) залишаю на блозі декілька поетичних творів, присвячених матері.

Зі святом Вас, найдорожчі!

Найдорожча — мамина сльоза

Є на світі золото і срібло.
Тільки хто і що б там не казав,
А для мене слів тут не потрібно:
Найдорожча — мамина сльоза.

Мамина сльоза — калини цвіт.
Мамина сльоза — то цілий світ.
Мамина сльоза — лиш придивись:
В ній журба і радість обнялись.

Світить в душу, як зоря вечірня,
Наче вогник ранньої роси,
Щоб сумління не затьмив нічим я,
Не блукав отак, як блудний син.

Кожен день, що у шалених ритмах,
Десь пливе за обрії в нікуди,
Мамина сльоза, немов молитва,
Береже від зла мене завжди.

Вірю, вже лишилося недовго,
І життя погасне, як свіча.
Я постану чистим перед Богом,
Мов сльоза у маминих очах.
Сергій Рачинець

ПІСНЯ ПРО МАТІР

Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко--і тихо пішла за межу.
--Куди ж це ви, мамо?!--сполохано кинулись діти.
--Куди ви, бабусю?--онуки біжать до воріт.
--та я недалечко...де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
--Та як же без вас ми?...Та що ви намислили, мамо?
--А хто вас, бабусю, у сон поведе по казках?
--А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
--Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,--
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Змахнула рукою--злетіли увись рушники.
"Лишайтесь щасливі",--і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.

БОРИС ОЛІЙНИК